УВІНЧАНИЙ

УВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до увінчати. Зустрічайте його ви литаврами. Він сьогодні закиданий квітами, він сьогодні увінчаний лаврами (Павло Тичина, II, 1957, 37); Купала був увінчаний тою славою, яку достойно заслужив (Максим Рильський, III, 1955, 402); Мільйони і мільйони юних ленінців, вихованих на славних традиціях, стали під увінчане п’ятьма орденами знамено Ленінського комсомолу (Мистецтво, 3, 1962, 21); Волосся на її голові, розчесане на дві половини, було перетягнуте ниткою перлин і увінчане діамантовою діадемою (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 464); Тільки ген далі, обабіч Дніпра, шуміли пісками кучугури, увінчані купками сосен (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 333); Розпарена нічною задухою, гостро і нудливо смерділа болиголова, яка то тут, то там здіймалася вище всіх на своєму товстому і порожньому стовбурі, увінчаному тоненькими, схожими на віття кропу гіллячками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230); Лежать вони [сини Вітчизни] за тихим переліском під віковим курганом степовим, увінчаним гранітним обеліском, поставленим навіки вартовим їх мужності і слави бойової… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 216).