УВЕРТЮ́РА, и, жін.
1. Оркестрова п’єса, що є вступом до опери, балету, драми, кінофільму тощо. Із відкритого вікна гарного .. домика в малому містечку розливалися смичкові тони скрипки з акомпанементом фортепіано. Грали увертюру до «Вільгельма Телля» (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 207); Уже перші акорди могутньої увертюри до «Князя Ігоря» переносять нас у сиву давнину (Максим Рильський, III, 1955, 368);
// перен. Початковий етап, вступна, попередня частина чого-небудь. — Напишу епопею.. Увертюру до прийдешніх класових боїв, да, да! (Яків Качура, II, 1958, 56); Перед видимою смертю чоловік оглядає світ. Він для чоловіка остільки новий, незнайомий, що минуле життя здасться лише прологом, увертюрою до чогось більшого (Юрій Яновський, I, 1958, 126).
2. Самостійний оркестровий твір сонатної форми. Патріотичні почуття і думки, пов’язані з героїчними трудовими подвигами радянського народу, відображені з великою силою і виразністю в «Героїчній увертюрі» В. Косенка, в Другій симфонії Л. Ревуцького (Мистецтво, 1, 1956, 3).