УВЕРЕ́Д, у, чол., розм., рідко. Пошкодження від надмірного напруження;
// Біль від дотику до рани, нариву і т. ін. * Образно. Перейшов по душі дошкульний увере́д; Знов я повен надії та віри (Павло Грабовський, I, 1959, 382).
УВЕРЕД
Тлумачення слова