УВ’ЯЗНУТИ, ну, неш; мин. ч. ув’яз, ла, ло і ув’язнув, нула, нуло; док., розм. Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої. — Чого ти лізеш до мене? Чого ти [Горпина] ув’язла? — гримів Яків (Панас Мирний, I, 1954, 209);
// Попрямувати за ким-небудь, невідступно супроводжуючи, переслідуючи. Біжимо серед шляху, немов тікаємо, а зверху за нами ув’яз блискучий клубок, гониться, через нетрі спотикається (Степан Васильченко, I, 1959, 187);
// Мимоволі виринувши в пам’яті, не зникати (про нав’язливу мелодію, думку і т. ін.). З самого рання ув’яз до мене мотив якоїсь пісні (Степан Васильченко, I, 1959, 248).
УВ’ЯЗНУТИ
Тлумачення слова