УТИШУВАТИСЯ (ВТИШУВАТИСЯ), уюся, уєшся і УТИШАТИСЯ (ВТИШАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., УТИШИТИСЯ (ВТИШИТИСЯ), шуся, шишся, док.
1. Ставати спокійнішим, поводити себе тихше, спокійніше. Люди втишуються і засідають на лавках та колодах (Іван Франко, IX, 1952, 67); Утишиться трохи Чіпка, сяде на колінах у баби, або приляже головкою (Панас Мирний, I, 1949, 142).
2. Ставати слабшим, переставати звучати, лунати. [Голос покликача:] Народе римський, спокою просить суд! (Сурми. Галас помалу втишується) (Леся Українка, II, 1951, 530).
3. Зменшуватися в силі вияву; переставати відбуватися; припинятися. І в мойому [моєму] серці біль втишувавсь лютий (Іван Франко, X, 1954, 181); Туга у серці досі не втишилась… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 48); [Ганна:] Оце вже як Роман прийшов додому, то, кажуть, колотнеча утишилась? (Марко Кропивницький, II, 1958, 21).