УТИРИТИ 1 (ВТИРИТИ), рю, риш, док., перех., розм. З силою кинути в щось. [Ничипір:] Нечиста сила на все підводить. Чи випив там чоловік чарку, чи не випив, а вже воно тебе втирить у калюжу (Борис Грінченко, II, 1963, 564).
♦ Утирити очі в кого — що — втупити очі. Ганя, погонич, наймичка і сам Ясь втирили очі в золоті башти, колони (Нечуй-Левицький, I, 1956, 161).
УТИРИТИ 2 (ВТИРИТИ), рю, риш, док., перех., фам. Украсти.