УТРУ́ДНЕННЯ, я, сер.
1. Дія і стан за знач. утруднити і утруднитися. Кожне болісне відчуття або якесь легке ненормальне утруднення в якійсь органічній функції супроводжується в істерика емоцією страху серйозної хвороби (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 156).
2. Перешкода, яку переборюють з труднощами. Без будь-яких утруднень гуртом прочитали каракулі, якими був записаний лише один куплет з «народної» пісні (Іван Ле, Мої листи, 1945, 78).