УТРО́БНИЙ, а, е.
1. Стос. до утроби;
// Який відбувається, протікає в утробі. Скелет у дитини утворюється ще в ранньому утробному періоді і складається переважно з хрящової тканини (Шкільна гігієна, 1954, 68); Дослідження показали, що будь-які порушення утробного розвитку [людини] пов’язані з генетичним апаратом живого організму (Знання та праця, 1, 1971, 11).
2. Який виходить з середини, з глибини утроби;
// Глухий, низький (про голос, крик і т. ін.). Козак Мітла видобув із себе такий утробний крик, що навіть Півень, який теж щось кричав, шарахнувся від нього (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 249); Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (Петро Колесник, Терен.., 1959, 67).