УТРА́ТНИЙ (ВТРА́ТНИЙ), а, е.
1. розм. Який зазнав, зазнає матеріальних втрат. Ніхто з них не мав відваги пристати на те, щоби за війта заплатити [штраф], бо боявся нарікання від других, що: «А дивіть [дивіться], куме, через вас та ми тільки втратні» (Лесь Мартович, Тв., 1954, 174).
2. Який завдав, завдає матеріальних втрат; невигідний; протилежне прибутковий. Втратним було також [у деяких господарствах] виробництво м’яса птиці і кролів. Виходило досить дивне явище: чим більше господарство виробить і продасть державі м’яса, тим більше матиме збитків (Радянська Україна, 8.VI 1962, 2).