УТРАЧЕНИЙ

УТРА́ЧЕНИЙ (ВТРА́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утратити. Втрачені пригадуються другі, Цвіт одцвілий, промінь, що погас… (Максим Рильський, III, 1961, 312); Тарас, став перегортати так давно втрачені малюнки (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 303); Втрачена за час війни сім’я мовби поверталась йому нині у вигляді іншої великої рідні, у вигляді могутніх єдинокровних полків (Олесь Гончар, III, 1959, 328); Прошу не гніватися на мене, що так опізнився з присилкою рукопису. Постараюся надолужити втрачений час (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 220); В суху весну один втрачений день може завдати великої шкоди (Хлібороб України, 8, 1969, 12).