УТО́МНИЙ (ВТО́МНИЙ), а, е.
1. Те саме, що утомливий 1. Для дівчат наших буде корисно пробути тут тижнів два, шкода тільки, що шлях сюди такий довгий і втомний (Леся Українка, V, 1956, 231); Праця була хаотична, утомна і нецікава (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 185); Це були довгі й важкі дні, сповнені тривоги і втомного чекання (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 197).
2. рідко. Те саме, що утомлений 2. Їде з лісу брат Уляни.. Сестра його зустрічав, Втомні коні випрягає (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 209); Саме під вітряком стояла Зінька, як ішли [заарештовані] додому. Перестріла — побиті всі, у синяках, і хоч втомні, а й не спинились (Андрій Головко, II, 1957, 173).