УТО́МЛИВИЙ (ВТО́МЛИВИЙ), а, е.
1. Який утомлює. Схуд [старий] за цю втомливу подорож (Іван Ле, Наливайко, 1957, 129); З усіх кінців лісу поверталися підрозділи, розбурхані, розпалені, бадьорі. Мовби не з втомливого бою виходили, а тільки оце збиралися в бій (Олесь Гончар, III, 1959, 452).
2. рідко. Який швидко втомлюється. Її [Ваті] повний організм був зроду нервовий, млявий і втомливий (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 122).