У́ТЛИЙ, а, е. Те саме, що вутлий. Утлу шлюпку кидало з хвилі на хвилю, несамовито жбурляло в прірву (Василь Кучер, Голод, 1961, 264); — За вівцями походити днину нелегко, а ще коли не дуже ситий і одежина на тобі утла. Звісно, батрацьке щастя… (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 133); Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Борис Грінченко, II, 1963, 260).
УТЛИЙ
Тлумачення слова