УТІ́ШНИК (ВТІ́ШНИК), а, чол. Той (те), хто (що) утішає, заспокоює. В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці. Сніги, сніги, та вітер крижаний, Та чорні сосни, та печаль німотна, Та полозків рипіння ненастанне, Та сон-утішник, що маля кріпив… А далі — бездоріжжя… (Максим Рильський, III, 1961, 39).
УТІШНИК
Тлумачення слова