УТІ́ШЕНИЙ (ВТІ́ШЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утішити. [Кай Летіцій:] Панотче гідний, радий я спіткати тебе так несподівано. [Аецій Панса:] І я випадком сим утішений немало (Леся Українка, II, 1951, 359); Уляна Григорівна, втішена доччиною радістю, безтурботно спала (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 205).
УТІШЕНИЙ
Тлумачення слова