УТЕКЛИЙ

УТЕ́КЛИЙ (ВТЕ́КЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до утекти. Утеклий кріпак;
//  у знач. ім. утеклий, лого, чол.; утекла, лої, жін. Людина, яка втекла. Там [у дніпрових плавнях] від ярма, а то й від плахи Утеклий захисту шукав (Максим Рильський, III, 1961, 143); Хтось приніс чутку, що втекла була вчителькою (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 101).