УТАЄМНИ́ЧЕНИЙ (ВТАЄМНИ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утаємничити. Отак малась ціла та справа, в котру я хоч не втаємничений самою матір’ю, знав і розумів її тепер нараз доволі сам… (Ольга Кобилянська, III, 1956, 215); Катерина просила родичів, які вже були втаємничені у захворювання Аркадія, поки що тримати язики за зубами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 95); Біля вудок на складаному стільчику сидів Хвиля. Видно, це було уподобане ним місце, не утаємничене й од Сироти (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 84).
УТАЄМНИЧЕНИЙ
Тлумачення слова