УТАЄМНИ́ЧЕННЯ (ВТАЄМНИ́ЧЕННЯ), я, сер. Дія за значенням утаємничити. Боротьба тиха, без втаємничення кого-небудь у розпучливе борикання [борюкання] з чуттям, якому не вільно піддатися, більше скривав мук, як божевільний крик, погроза, сміх… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 298).
УТАЄМНИЧЕННЯ
Тлумачення слова