УСИНО́ВЛЕНИЙ (ВСИНО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усиновити. Спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина й непрацездатні батьки померлого (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 69);
// у знач. ім. усиновлені, них, мн. Ті, кого усиновили.
УСИНОВЛЕНИЙ
Тлумачення слова