УСУНЕНИЙ 1, УСУНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усунути 1. Жінка [в царській Росії] була усунена від участі в громадсько-політичному житті (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 3);
// усунено, усунуто, безос. присудк. сл. [Зорін:] Де Грабчак? .. [Степан:] Хіба ви не знаєте? Його вже усунуто з посади старшого… (Яків Баш, П’єси, 1958, 124).
УСУНЕНИЙ 2 див. всунений.