УСТЕЛЯТИСЯ (ВСТЕЛЯТИСЯ), яюся, яєшся і рідко УСТЕЛЮВАТИСЯ (ВСТЕЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УСТЕЛИТИСЯ (ВСТЕЛИТИСЯ), елюся, елишся, док.
1. Густо покриватися чим-небудь по всій поверхні. Шлях устелявся шаром тонкого пороху (Іван Ле, Історія радості, 1947, 286); [Хор косарів:] Ми в луг підем всі з косами, І як станем вряд, Він устелиться травами, Скошеними влад (Марко Кропивницький, V, 1959, 131); Ой ще квітом не встелилась грядка барвіночку, ти вже ведеш під віночок багацькую дочку (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 120);
// Поширюючись, лягати на поверхню чого-небудь. Світло місяця лилося вікном, устелюючись срібними, матовими пасмами на помості й стіні (Ольга Кобилянська, I, 1956, 137).
2. рідко. Пролягати. Лиш біля ніжних уст устелилась легка лінія втоми (Ольга Кобилянська, III, 1956, 109).
3. тільки недок. Пас. до устеляти, устелювати.