УСТАВЛЯТИСЯ 1 (ВСТАВЛЯТИСЯ), яюся, яєшся, недок., УСТАВИТИСЯ (ВСТАВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. уставляться; док.
1. розм. Спрямувавши кудись, на кого-, що-небудь погляд, очі, невідривно дивитися якийсь час. Орися зіскакує з лави,.. своїми голубими очима, в яких горить нескорена рішучість, як роздратована кішечка, вставляється на батька (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97); Христя наближалася все ближче та ближче, уже скільки цікавих очей з-під чорних брів уставилися у неї (Панас Мирний, III, 1954, 296).
2. за кого, за ким, діал. Заступатися (у 1 знач.). — Куме, я тобі по добру кажу, не смійся, признайся до всього, то вже я вставлюся за тобою, аби тебе високий суд не повісив (Іван Франко, II, 1950, 43);
// Підтримати когось у його проханні, висловитися на чиюсь користь тощо. Просив [Гринько] Пазю, щоби вставилася за ним у Варвари. Нехай Варвара вийде за нього заміж. Пазя вставлялась, а Варвара не хотіла й слухати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 314).
УСТАВЛЯТИСЯ 2 (ВСТАВЛЯТИСЯ), яється, недок. Пас. до уставляти 1 1, 3.