УСТАРА́ТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Дістати. Аж просилося жалуватися щодня перед Славком, що панотець бідний, не має відки грошей устарати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 359); П’ять років буде в м’ясниці, як віддавав [Юра] доньку. Що встарав грошей, то встарав, а таки треба було позичити (Антін Крушельницький, Буден. хліб.., 1960, 179).
УСТАРАТИ
Тлумачення слова