УСПІ́ШНІСТЬ, ності, жін.
1. Абстр. ім. до успішний; наявність успіхів у чомусь. На куртці [Івана] — значок за успішність в стрільбі (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 8); Нам приклади свідчать рясні й красномовні: Поспішність — успішності ворогом є, В ній те, що здається досягненням зовні, Недоліком внутрішнім часто стає (Леонід Первомайський, II, 1958, 358).
2. Ступінь засвоєння учнями знань, навиків. — У списку зазначено, яка успішність кожного в школі і хто яке навантаження виконує (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 92); В Марка сяяли очі.. — Це ось свідоцтво, що я закінчив дев’ятий клас на «відмінно», а це похвальна грамота за гарну успішність (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 80).