УСОВІЩАТИ

УСОВІЩАТИ (ВСОВІЩАТИ), аю, аєш, недок., УСОВІСТИТИ (ВСОВІСТИТИ), іщу, істиш, док., перех. Умовляти зрозуміти свою неправоту, хибність поведінки, намагатися викликати докори сумління, спонукати до каяття. Почала [мати] всовіщати: — І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? (Степан Васильченко, I, 1959, 324); Дід Савка собі усовіщав сина, щоб не карав дочки… (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 154); — Господа добродії! — усовіщав усіх [наглядач]. — Прошу не бунтувати (Яків Качура, II, 1958, 322); [Свиридиха:] Тягніть його до суду! [Коломійчиха:] Правда, може, хоч усовістили б, чи мене, бідну вдову, захистили! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 342).