УСО́БНИК, а, чол. Той, хто своїми діями створює незлагоду, сіє ворожнечу між якими-небудь суспільними групами або окремими особами в державі (перев. феодальній). Ні, ні… Не ви [гори] прокляті… а гетьмани, Усобники, ляхи погані!!.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 42).
УСОБНИК
Тлумачення слова