У́СМІХ, у, чол. Те саме, що усмішка 1. Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Леся Українка, III, 1952, 485); На якусь мить Неля глянула мені у вічі, і враз її очі спалахнули, на щоках заграв рум’янець, а на устах розцвів усміх — щирий, теплий, привабливий (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 16); Офіцер прикусив губу, стримуючи скептичний усміх (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 367).
♦ Кривий усміх див. кривий; Пускати (пустити) усміх див. пускати.
УСМІХ
Тлумачення слова