УСЛУГОВУВАТИ (ВСЛУГОВУВАТИ), овую, овуєш і УСЛУГУВАТИ (ВСЛУГУВАТИ), ую, уєш, недок., УСЛУЖИТИ (ВСЛУЖИТИ), ужу, ужиш, док., заст.
1. Робити кому-небудь послугу, що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити когось або викликати прихильність до себе. Іванові Петровичу вже мало услуговував [Кирило Іванович], зате ниць падав перед Гаврилом Федоровичем, секретарем (Панас Мирний, I, 1954, 156); Дождала стара невістки, не нарадується: яка ж то до неї щира та покірна! І вслужить їй що треба, і пожалує, і догодить, як рідна дитина (Марко Вовчок, I, 1955, 54);
// ірон. Своїми діями, втручанням у щось робити кому-небудь неприємність, зло і т. ін. Щира товаришка услужила своїй подрузі, і всі, далекі і близькі сусіди розказували та реготалися, як Параска горшки товкла від невдачі (Панас Мирний, IV, 1955, 65).
♦ Службу услужити див. служба.
2. тільки недок. Виконувати обов’язки слуги, наймички. Веселий Явтух до столу услуговував, а ще веселіш позирала на його Фрузина (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 46); Щохвилини треба було їй [графині] услуговувати (Олесь Донченко, III, 1956, 59); Вона надзвичайно любила каву, а не можучи її собі купити, готова була й цілий день услугувати за той присмак (Наталія Кобринська, Опов., 1954, 19).