УСЛАВЛЯТИСЯ (ВСЛАВЛЯТИСЯ), яюся, яєшся і УСЛАВЛЮВАТИСЯ (ВСЛАВЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УСЛАВИТИСЯ (ВСЛАВИТИСЯ), влюся, вишся; мн. уславляться; док.
1. Ставати знаменитим, славнозвісним; прославлятися. Хай живе, хай уславляється радянська жінка, жінка вільна, жінка-творець, жінка-мати (Остап Вишня, I, 1956, 326); Найбільше вславився Карл Маркс, німецький учений, та його ученик, теж німець, Фрідріх Енгельс, що багато навчали робітників словом (Леся Українка, VIII, 1965, 25); Ми матимемо найкращого майстра корабля, що вславився на південних морях (Юрій Яновський, II, 1958, 151); В ній [школі] учився школяр, який тепер уславився на весь Радянський Союз (Олесь Донченко, V, 1957, 463); Уславився кобзар Микита на всю округу невольницькими плачами (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 19);
// Виділятися серед інших якимись якостями, особливостями тощо. Найбільше трапляється мармурів у Криму, Донбасі, та особливо уславилися ними Карпати (Знання та праця, 2, 1967, 7).
2. розм. Ставати відомим своїми негативними діями, вчинками. Вельможа Теплов.. уславився своїми доносами на Ломоносова (Павло Тичина, III, 1957, 107).
3. тільки недок. Пас. до уславляти, уславлювати 1, 2. Змістом своїм історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного українського народу. В них уславлюються героїчні подвиги кращих його синів, їх патріотизм (Максим Рильський, IX, 1962, 221).