УШКА́Л, а, чол., заст. Річковий розбійник. То не верби луговії зашуміли, як безбожнії ушкали налетіли, Хведора Безрідного, отамана курінного, постріляли, порубали (Словник Грінченка); Верига нарешті вперся спиною в рублену стіну. На нього наступало троє ушкалів з шаблями (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 132).
УШКАЛ
Тлумачення слова