УЩАСЛИВЛЮВАТИ

УЩАСЛИВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИВЛЮВАТИ), ююг юєш, недок., УЩАСЛИВИТИ (ВЩАСЛИВИТИ), влю, виш; мн. ущасливлять: док., перех. Робити щасливим кого-небудь. — Я вдячний вам навіть за ті ілюзії, котрі хоч кілька день ущасливлювали мене (Іван Франко, III, 1950, 422); Куцевич належав до тих, хто більше брав собі, ніж давав іншим. Причому, беручи собі, він умів робити вигляд, що вщасливлює інших (Натан Рибак, Час, 1960, 424); — Когось любити і не послухати голосу серця, не ущасливити самої себе і інших, цього я не розумію (Ольга Кобилянська, I, 1956, 236);
//  чим. Робити честь кому-небудь своєю присутністю. Молодий кінорежисер із повагою потиснув мені руку й захоплено подивився в вічі.. Він радий, що бачить мене здоровим, і запрошує до себе в ательє.. Він перекаже товаришам по роботі, що велика людина (це я) ущасливить їх візитом (Юрій Яновський, II, 1958, 9).