УЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ (ВЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ущасливити. Ми заговорили про Нестора. Вона була, як бачив я з цілої її істоти, ущасливлена його від’їздом на полуднє, де мусив остаточно відпочити й вилікуватись (Ольга Кобилянська, III, 1956, 275); Початковий капітал подвійно ущасливленого зятя нараз виніс понад десять тисяч (Іван Франко, VI, 1951, 237).
УЩАСЛИВЛЕНИЙ
Тлумачення слова