УРИ́ВИСТИЙ, а, е.
1. Те саме, що уривчастий 1. Каті здалося, що вона виголосила не тільки довгу, але й глибоку змістом промову. А насправді вона витисла лише кілька уривистих, плутаних фраз (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 306).
2. Який має дуже стрімкі, прямовисні схили, береги. Пониззя балок і допливів, затоплені Каховським водоймищем, перетворилися на вузькі, глибокі і довгі затоки водоймища з крутими, часом уривистими берегами (Український ботанічний журнал, т. XVII, № 1, 1960, 4).