УРИ́ВАНИЙ (ВРИ́ВАНИЙ), а, е. Те саме, що уривчастий 1. Гафійка сміялась дзвінким, уриваним сміхом, мов намисто низала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Віддих зробився скорий, нерівний, уриваний, лице покрила смертельна блідість (Іван Франко, II, 1950, 74); Горло йому стиснула спазма, і він продовжував уриваним голосом: — Я… я… просто вбив би себе зараз за те, що не послухав вас тоді… (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 93).
УРИВАНИЙ
Тлумачення слова