УРИХТО́ВАНИЙ (ВРИХТО́ВАНИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до урихтувати. Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причісування: злотисті кучері були вже врихтовані, майстерно-зальотно підшпилені над чолом (Леся Українка, III, 1952, 498).
УРИХТОВАНИЙ
Тлумачення слова