УРВИ́ГОЛОВА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що зірвиголова;
// Бешкетник. Здається ж, надворі майже сухо, але ось розхристаний урвиголова з другого класу Володя Сидоренко лізе в двері забрьоханий мало не по коліна (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 290); * Образно. Що ж — урвиголова [потік]. До такого й не підступиш близько, та ніхто й не пробує.. А схочеш пити — оббризкає все лице, за шию наллється. Просто свавільник! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 301).
УРВИГОЛОВА
Тлумачення слова