УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), а, е.
1. Стос. до урожаю. Будеш, Лідо, ти з нами і сіяти, й жати, на врожайному святі накриєш столи… (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 9).
2. Який дає добрий урожай; родючий. Що доспів в саду і що вродить рілля урожайна, — Досить йому [хліборобові] на життя (Микола Зеров, Вибр., 1966, 217); Я люблю наш край веселий, Край радянський, рідний, І міста його, і села, Степ врожайний, плідний (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 3);
// Який характеризується високим урожаєм. В урожайний рік садовина дає чималу користь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28).
3. Який відзначається здатністю давати високі врожаї. На насіння залишено добірне зерно найурожайніших сортів (Колгоспник України, 2, 1957, 13); Інститут генетики і фізіології Академії наук Узбецької РСР передав на державне сортовипробування сорт бавовнику Мутант І, довговолокнистий і врожайний (Хлібороб України, 10, 1968, 30).
4. перен. Багатий на що-небудь, на когось. Період, що минув між двома оглядами передового кіномистецтва світу.., виявився досить врожайним на нові хвилюючі кінотвори (Мистецтво, 5, 1961, 30).