УРОЧИ́СТІСТЬ (ВРОЧИ́СТІСТЬ), тості, жін.
1. Абстр. ім. до урочистий. З великою урочистістю й теплотою пройшло там [у Грузії] у 1951 р. святкування 80-річчя з дня народження Лесі Українки (Максим Рильський, IX, 1962, 115); Бутневич кінчив промову дуже скоро, — дощ зривав усю урочистість зустрічі (Іван Микитенко, II, 1957, 563); Вечеря набрала родинної святковості й врочистості (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 87); Дехто почепив піонерського галстука просто поверх фуфайки або пальтечка: нехай усі бачать урочистість сьогоднішнього дня (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 221); Відчувалась якась урочистість, всіх охопило загальне піднесення. У наше життя ввійшла якась свіжа хвиля, розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 178); Порівняння вносять то елементи гумору, то надають мові урочистості й поважності (Українська література, 9 клас, 1957, 60); Довкола відчувалось піднесення, відчувалась урочистість прощання, кришталеве почуття дружби й любові (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 208).
2. перев. у мн. Урочисті заходи, дії на відзначення якоїсь знаменної дати, події і т. ін. В ніч перед великими урочистостями князь Ярослав однаково вибрав час, щоб прийняти в гридниці Ситника (Павло Загребельний, Диво, 1968, 695); Ювілейні урочистості завершувалися в парку, на багатотисячному стадіоні (Літературна Україна, 2.VII 1968, 3).