УРО́ЧНИЙ, а, е.
1. заст. Який встановлювався за певними умовами відповідно до уроку (в 3 знач.). Боялися [дівчата] лишній [зайвий] ступінь ступити од урочної роботи (Панас Мирний, I, 1949, 204); Все ширше застосовувалась [у XIX сі.] урочна система панщинних робіт: поміщик давав селянам на день завдання («урок»), причому таке важке, що його не можна було виконати і за два-три дні (Історія УРСР, I, 1953, 387).
Урочне положення — застаріла назва зібрання будівельних норм і правил для складання кошторису на будівництво споруд.
2. Заздалегідь умовлений; визначений. [Молодший лікар:] Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час. О, я знаю: вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб’є! (Олександр Левада, Драми.., 1967, 65).