УРОБИТИ 1 див. уробляти 1.
УРОБИТИ 2 (ВРОБИТИ), облю, обиш; мн. уроблять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. — І топлива нема доброго… хіба кізяком, дак сирий, — не хочеться рук уробити… (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 29); — Нащо керсет у глину вробила? Глядіть треба (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 124).
УРОБИТИ 3 див. вробляти 1.