УРЮ́К, у, чол.
1. Плоди абрикоси, висушені з кісточкою. Коли ж зимою плов запахкотить 3 урюком, що палає, мов жаринки, Він візьме в пучку рису — І на мить Відчує літній присмак соломинки (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 86).
2. Місцева назва абрикоси (у 1 знач.). Це вже й не було міжгір’я, а неглибока долина з положистими схилами, зарослими урюком, ліщиною.. та буйними хащами малини (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 151).