УРЯТО́ВАНИЙ (ВРЯТО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урятувати. Один вдячний погляд урятованої дівчини пропяв Максима наскрізь (Іван Франко, VI, 1951, 19); Інші люди сиділи край шляху на сундучках і клунках — очевидно, рештках, урятованих з вогню, — і мовчки дивилися на згарища рідних домів (Юрій Смолич, II, 1958, 40);
// у знач. ім. урятований, ного, чол. Той, кого урятували, звільнили від чого-небудь. Капрал обіцяв урятованому неминучу похвалу за такий смілий учинок (Іван Франко, II, 1950, 264);
// урятовано, безос. присудк. сл. Прагу було врятовано від зруйнування, а мешканців її — від загибелі (Олесь Гончар, III, 1959, 445).
УРЯТОВАНИЙ
Тлумачення слова