УРЯДЖАТИ (ВРЯДЖАТИ), аю, аєш і УРЯДЖУВАТИ (ВРЯДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УРЯДИТИ (ВРЯДИТИ), яджу, ядиш, док., перех.
1. діал. Улаштовувати що-небудь, здійснювати якийсь захід. Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора «склянки чаю» (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); Городян висипало на пішоходи стільки, що здавалося, ніби вони уряджували організовану демонстрацію (Григорій Епік, Тв., 1958, 204); [Хілон:] Я вступлю до школи… [Антей:] До якої? [Хілон:] До тої, що врядив тут Меценат (Леся Українка, III, 1952, 417).
2. діал. Обладнувати, прикрашати. Ярина згадала, що в полі сьогодні мусили бороду уряджати. Вона вихопилась на коня й поскакала до байраку (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 66).
3. розм. Гарно, пишно одягати кого-небудь.