УРЯДУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. рідко. Правити, керувати. Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (Василь Еллан, I, 1958, 285); — І що ж цей Хмельницький, пане Кузьмо? Не чути, буде обростати панськими іклами, чи по-людському урядувати лагодиться? (Іван Ле, Побратими, 1954, 5).
2. заст. Виконувати службові обов’язки. Виймає [Степан] годинник, дивиться на нього.. Одинадцята… Годину ще треба урядувати (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 86).
3. діал. Розпоряджатися. За намовою своєї тещі, яка здавна марила про те, щоб мати свій склеп і урядувати за його прилавком, він заложив склеп з блаватними товарами (Іван Франко, VIII, 1952, 391).