УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), ності, жін. Властивість за значенням урівноважений 2. Літня і опасиста вже жінка, вона втратила звичну свою урівноваженість, металась по кухні (Петро Колесник, Терен.., 1959, 96); Лікар посміхнувся приємною теплою посмішкою, що відбивала його душевну врівноваженість і певність своїх сил (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 11); Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну врівноваженість (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 220).
УРІВНОВАЖЕНІСТЬ
Тлумачення слова