УРЧА́ТИ, чу, чиш, недок. Видавати або утворювати несильні переливчасті звуки низького тону. Хлопцеві незручно було лежати, подушка заважала вільно дихати і він урчав (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 171); * Образно. Черемош, як приборканий звір, ледве чутно урчав під ногами (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 31).
УРЧАТИ
Тлумачення слова