УРА́ДЖЕНИЙ (ВРА́ДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урадити;
// ураджено, безос. присудк. сл. [Яким:] Ураджено послати попереду в степ дванадцять тисяч війська (Борис Грінченко, II, 1963, 538); Було враджено між мною й обома матерями, що просто з церкви я заберу свою жінку в свою хату (Ольга Кобилянська, III, 1956, 290).
УРАДЖЕНИЙ
Тлумачення слова