УПО́МКИ (ВПО́МКИ), УПО́МКУ (ВПО́МКУ), присудк. сл., діал. Впам’ятку. Чи тобі упомку — як ми із тобою Над Дніпром сиділи літньою добою (Іван Манжура, Тв., 1955, 108); Ще й досі була Хаєцькому впомки та перша ніч його незвичного старшинування (Олесь Гончар, III, 1959, 308); Все впомку, нічого не забув [Миронченко] (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 166).
УПОМКИ
Тлумачення слова