УПОКО́РЮВАТИСЯ (ВПОКО́РЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УПОКО́РИТИСЯ (ВПОКО́РИТИСЯ), рюся, ришся, док.
1. Ставати покірним, слухняним, коритися чиїйсь волі. Сташка просила пробачення, хоч не почувала за собою жодної вини, хоч зроду-віку так не упокорювалась ні перед ким (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 549)..
2. тільки недок. Пас. до упокорювати.