УПОКО́РЕНО (ВПОКО́РЕНО), рідко. Присл. до упокорений. Ви усміхнулись яснозоряно Холодним полиском очей, — І я схилився упокорено, Діткнутий лезом двох мечей [мечів] (Микола Вороний, Вибр., 1959, 63); Славко реве. Згорнувши руки, упокорено стоїть ображена, трагічна Віра (Яків Качура, II, 1958, 31).
УПОКОРЕНО
Тлумачення слова